Нью Йорк сподобався зразу, з ілюмінатора рейсу U1111 from Moscow. Погода була дуже дуже льотна - сонячно. Літак облетів Манхеттен під кутом і чудовий краєвид з прекрасним містом, який відкрився через віконечко, надихнув здоровою позитивною енергією). Потім була легка посадка, аплодисменти, ура, Америка.
Аеропорт ім. Кенеді вразив зразу американським розміром. Все зроблено з металу, із запасом, з великими болтами і гайками. Яскраві кольори літаків із цілого світу, надзвичайно зрозуміла навігація в приміщенні, ці прекрасні стрілки, кольрові потоки пасажирів, все кидалося в очі, все створювало дивовижний, театральний рух. Цей рух підганяв противний звук в переході, якась пищалка сифонила і виривала мізки (думаю, щоб стадо баранів не зупинялося), заставляючи прискорювати кроки.
Топ, топ, топ і ми уже в великому залі і не чути противної пищалки. І знову прекрасні стрілки "Місцвевим сюди", "Спеціальним сюди", "Туристам сюди", "Емігрантам сюди". А дальше було троха скучно і волокіта з документами і чудні незрузумілі запитання. Бла бла бла...
